Я –вчителька, і за плечима в мене

Весь світ прекрасний: гори  і моря,

Веселка, місяць ,листячко зелене,

Все дороге  і близьке –вся земля!

Та кращого куточка я не знаю,

Ніж ти, мій батьківський мій рідний краю,

Де в житі – маки, і волошок синь…

Люблю тебе, моя Волинь!

 Тому що саме на  Волині , в мальовничому селі ОРИЩЕ, я народилася, тут промайнули рожеві світанки дитинства, неповторні дні юності…

А далі – старовинне місто Лева і бурхливе студентське  життя.

І нехай методику я вивчила по підручниках, але школу майстерності пройшла в горах Паміру і Тянь-Шаню, на берегах голубого Байкалу,серед чудової природи,сповненої неповторної романтики та краси:

Отак-от просто закохалась я у гори,

Щоб потім все життя любити їх…

Смереки із ялицями в покорі…

А на віддалених вершинах тане сніг.

І очі манить непроглядно  гарна зелень,

І час спиняється ,щоб глянути й собі

На білі  хатки в горах схованих поселень

І на стежини,що блукають у траві.

Там інший світ і ,навіть, Сонце,що сідає…

Туман долинами розлого й гордо  ліг..

Отак-от просто закохалась я у гори,

Щоб потім все життя любити їх…

А далі, доля і життєва стежина привели мене в мальовничий Сокаль-

 Прекрасне місто загадкове,

Де Буг пливе  у даль святково..

Тут стала домом друга школа…

 І ось  уже 32 роки під акомпанемент шкільного дзвоника переступаю її поріг, щоб знов і знов поринати в неповторність шкільного життя

 Я вчителька, в  руках у  мене

Серця маленькі й душі чарівні..

В очах –довіра і любов до мене…

Не треба долі іншої  й мені…

От так і йду по нелегкій вчительській дорозі вже майже 40 років. Мої учні, кожен з яких обрав свою життєву стежину, це моя гордість…Це квіти, виплекані мною…

 А ці чарівні квіти, дорогі колеги, я дарую ВАМ!

 Ну, а щодо мене,то:

 Я –вчителька, і з гордістю крокую

По цій прекрасній сонячній Землі.

Добро посію, душу полікую,

Я-вчителька!